Найбільш звичні й зрозумілі для нас способи допомоги сиротам, вихованцям дитячих будинків і інтернатів — це, насамперед , подарунки. Часто ми не замислюємося, а що ж насправді Â  їм потрібно. Вони, звичайно, позбавлені багатьох речей, але що саме є найістотнішим? Дефіцит чого ставить на них штамп сирітства й тим самим принципово різнить їх з-поміж дітей, можливо, і бідних, але все-таки не сиріт?

Це не гроші, не одяг, не комп’ютери — адже безліч «звичайних сімейних» дітей живуть ще в гірших умовах, ніж сироти на державному забезпеченні. Справа в чомусь більш глибинному. Вихованці дитячих будинків офіційно йменуються «дітьми, що втратили батьківську опіку». І це найголовніше, чого цим дітям не вистачає — опіки. Саме в цьому сенсі й потрібно їм допомагати. Добре, коли дитину всиновляють, тоді опіка відновлюється повністю. Але більша частина дітей так і залишається нічиїми.

Багато хто замислювався над тим, що головне для дитини — це сім’я. Але не кожен може прийняти в сім’ю сироту — у когось житлової площі недостатньо, у когось — доходів, а може й вік та здоров’я не дозволяють. А комусь просто страшно взяти на себе таку відповідальність. Крім того, не секрет, що більшість родин  хочуть на виховання малят. І залишається величезна армія дітлахів середнього та старшого шкільного віку, які вже нікому не потрібні. Всі свята й канікули вони змушені проводити в інтернаті. І як не стараються вихователі, вчителі та інші працівники інтернату зробити для дітей справжні домашні умови, але  вони все ж потребують  любові, підтримки та  простих знань та досвіду, як це — жити в сім’ї?

Майже місяць, а саме від свята Святого Миколая до Старого Нового року, вісім дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування   проживали в американських сім'ях.

Для українських дітей-сиріт в Америці організували змістовний, повноцінний різноплановий відпочинок: зимові розваги, спортивні ігри, американські гірки, аквапарки, екскурсії. Цікавими і досить повчальними були сімейні вечори відпочинку, знайомство з американськими звичаями і традиціями.

За весь час у Сполучених Штатах Америки вихованці  нашого закладу здобували безцінний досвід сімейного устрою життя й спілкування з дорослими, іншими дітьми в сімейному колі, сімейні ролі стали реальними для них. Також вони отримували практику ведення домашнього господарства. На пам'ять діти привезли багато фотографій та подарунків.

Таким чином, радує той факт, що у дітей-сиріт  були  прекрасні новорічні та різдвяні свята в колі прийомних сімей, які створили для них справжню казку з подарунками,  сімейним теплом та батьківською любов’ю .  Нехай цей сімейний затишок і не назавжди, але для дітей це надія та віра в батьківську любов. Сподіваємося, влітку їх чекають такі ж  приємні враження.